Сокіл прощається з цьогорічним Меморіалом воротарів Чанових. Підсумки.
Не зважаючи на те, що Бучанщина має чимало сильних футбольних колективів, на районному рівні Сокіл має не так багато гідних суперників. Тож цілком логічно, що Сокіл мав сили та наснагу вигравати цьогорічний Меморіал Чанових. Але щось пішло не так…
Минулої неділі у чвертьфіналі чемпіонату Сокіл зустрічався із СК “Софія” – командою яка на груповому етапі не втратила жодного очка. Поціновувачі бучанського футболу цілком справедливо називають Софію одним із фаворитів цьогорічного турніру, тож чвертьфінал, за рівнем команд ще до свистка був названим достойним фіналу. І команди повністю виправдали очікування вболівальників. Ми отримали яскравий і драматичний матч.
З перших хвилин матчу Сокіл пішов в атаку. Гарний шанс відкрити рахунок вже на 8-й хвилині мав Дмитро Васильєв. Ємельянов фірмовим ударом завантажив м’яч на лінію воротарського майданчика, Васильєву не вистачило зовсім трохи.
Сокіл постійно вдало пресенгував на половині поля суперника. М’яч до наших воріт наближався не часто. Перший серйозний момент футболісти Софії створили лише на 12-й хвилині.
Гарний момент мав Байдалук на 14-й хвилині: м’яч просвистів над поперечиною.
Оборона Соколу не давала жодного шансу на контратаки. Півзахисники швидко бігали від воріт до воріт. Як наслідок – Сокіл виходить вперед на 21-й хвилині. Васильєв відбирає м’яч на половині поля суперника, грає на Фурсенка, той відмінно точною діагоналлю на правий фланг Ємельянова. Ємельянов навішує в карний майданчик. Євгеній Мельничук першим біля м’яча. Чудова комбінація соколят. Софія вперше на цьогорічному чемпіонаті програє за рахунком. Сокіл явно виглядає сильнішим.
Але удача цього дня була явно не на нашому боці. Дмитро Панченко в простій ситуації помиляється і втрачає м’яч прямо біля меж свого карного майданчика. Денис Бондар виходить сам на сам із Вячеславом Прудніковим і пробиває без шансів для останнього. 1-1. Ще до перерви Сокіл мав декілька шансів знову вийти вперед, але не склалося.
На 40-й хвилині, після ігрового зіткнення вимушена заміна в складі Соколу. Поле залишає один із ключових гравців – Дмитро Андрейчиков.
Під самий кінець першого тайми був шанс у Софії вийти вперед. Дощ – мокрий м’яч не втримався у рукавичках Пруднікова.
По перерві Сокіл продовжив активно атакувати та пресенгувати на половині поля суперника. Соколята явно хотіли вирвати впевнену перемогу. Раз за разом свої дуелі вигравали Шишкін, Ємельянов, Васильєв. Як завжди надійно діяв у захисті Фурсенко.
На 51-й Ємельянов чудово пробиває штрафний. Воротар Софії ледь ледь витягує м’яч з дев’ятки. Але, як було сказано раніше, удача в той день була явно не на боці Соколу.
На 54-й хвилині знов помилка у захисті. Васильєв погнався на м’ячем і відпустив Дениса Бондаря. Про м’яч до Дмитра не дійшов: його траєкторію трішки підкорегував Панченко. Як наслідок – Бондар перший біля м’яча, обігрує Васильєва та пробиває у ближній кут. 2-1 на користь Софії.
Сокіл не мав наміру здавати цей матч, але численні небезпечні атаки залишились безрезультативними. Панченко мав шанс реабілітуватися на 82-й. Взагалі Панченко був дуже активним і у захисті і у атаці, але цей матч був явно не найкращим у кар’єрі Дмитра.
Відмінний момент 88-ї мав Дмитро Васильєв – Софію врятувала стійка воріт. Як то кажуть: невтішний результат при гарній грі. 2-1. Софія у півфіналі, Сокіл, ймовірно, програв чемпіону. Чи повезло Софії – так. Чи заслужила Софія йти далі – беззаперечно.
Яскравий матч провели ключові гравці Соколу. А от молоді новачки виглядали не зовсім впевнено. Гарна гра, не вистачило футбольної “злості”, бажання вигризти перемогу. Варто молоді повчитися цих якостей у Васильєва, Шишкіна та Ємельянова, які в цьому матчі були здається скрізь: і відбирали і створювали і пробивали. Але футбол це командна гра, тож чемпіонами можна стати тільки разом.
За словами Почесного президента Соколу, Дмитра Бірюка: виграш Меморіалу воротарів Чанових було одним із завдань на сезон 2023-2024. Не склалося. Сокіл досі не може вийти на свій оптимальний ігровий рівень. До команди прийшло багато молодих перспективних гравців, але їм потрібен час щоб підрости до рівня Соколу. До того ж явно відчувається наслідки втрати двох ключових гравців Дмитра Мельничука та Артема Ільченка які цієї зими пішли з команди.
Попереду у підопічних Олега Самченка ігри на найвищому рівні для аматорської футбольної команди. І команда помітно прогресує. Згадати хіба товариський поєдинок проти тієї самої Софії.
24.03 ми бачили зовсім іншу команду ніж місяць тому, 25.02. Тут варто згадати прикрий програш на старті Меморіалу Чанових у матчі із Вишнею (до речі, ще один фаворит цьогорічного турніру).
Якби Сокіл не програв тоді – вийшов би до чвертьфіналу з першого місця групи і на Софію потрапив би вже у фіналі, маючи більше часу на набуття оптимальної форми.
Потенціал у команди є і це вселяє віру, що, не зважаючи на невдачі із Чановими, у хлопців вийде виконати інші завдання сезону: вихід до плей-офф Чемпіонату України серед аматорів (Сокіл після першого туру посідає передотасню позицію, але зберігає всі шанси потрапити до прохідної п’ятірки) і головне завдання – Кубок Київської області наприкінці травня. Обидві задачі не з легких, але цілком по силі нашій команді. Все буде залежати від тренерської тактики, самовідданої роботи хлопців на тренуваннях і віддачі на полі у кожній грі (дозволити собі витрачати очки цього сезону Сокіл більше не може). Ну і найголовніше – треба вірити у свої сили та мати непереборне бажання вигравати. Як то кажуть: fortes fortuna juvat! Ну і Дмитру Панченку може треба до церкви сходити, свічку поставити.
В будь якому разі, на нас чекає цікаві весняні футбольні уікенди. Віримо в наших, вболіваймо за Сокіл! Зустрінемося на трибунах вже цієї суботи: слідкуйте за анонсами.
