Сокіл знову на переможному шляху
Після прикрого фіаско у фіналі Меморіалу Чанових «Сокіл» вийшов на матч проти «Юр’єва» із максимальним налаштуванням. Цю гру наша команда просто не могла програти. Тим паче, у день народження клубу. Занадто великою була жага довести, що невдача у фіналі Чанових – лише прикра випадковість, які у футболі хоч і нечасто, але, на превеликий жаль, трапляються.
І «Сокіл» виграв: впевнено, яскраво та результативно. Перемога стала чудовим подарунком і для клубу, і для всіх його вболівальників.
Віддамо належне й супернику. ФК «Юр’їв» бився гідно, не зупинявся до останніх хвилин, однак цього дня «Сокіл» було не спинити.
Початок матчу вийшов по-справжньому вибуховим. Уже на 2-й хвилині Денис Балацький потужним і точним ударом здалеку відкрив рахунок. Щоправда, перевага тривала недовго. На 6-й хвилині після подачі з кутового м’яч опинився у сітці воріт «Сокола». Формально гол було записано на гравця «Юр’єва» Ординського, хоча м’яч зрізав у власні ворота Артем Пустовіт.
Втім, господарів це не збило з ритму. Уже за хвилину Данило Гуральський знову вивів «Сокіл» уперед. А на 10-й хвилині він відзначився ще раз, реалізувавши пенальті, призначений за фол проти Івана Мельниченка, якого зупинили лише ціною порушення у штрафному майданчику.
На 21-й хвилині Мельниченко ще раз допоміг команді взяти ворота суперника: його навіс із лівого флангу на дальню стійку замкнув Віталій Ємельянов. А перед самою перервою Артем Пустовіт повністю реабілітувався за прикрий автогол, ефектно забивши головою у найкращих традиціях свого батька – Олександра Пустовіта.
5:1 уже після першого тайму – перевага, яку відіграти майже нереально. Фактично долю матчу було вирішено ще до перерви.
Однак «Юр’їв» не знітився і провів другий тайм дуже гідно. Гості не опустили рук, продовжували боротися, грали на характері й навіть зуміли скоротити відставання на 55-й хвилині. Згодом вони ще раз відправили м’яч у сітку, але взяття воріт було скасоване через офсайд.
Остаточну крапку в матчі поставив Дмитро Васильєв. На 83-й хвилині після передачі Данила Гуральського капітан «Сокола» вийшов сам на сам із воротарем і холоднокровно реалізував свій момент – 6:2.
Матч вийшов видовищним, багатим на голи й позитивні емоції. Проте у футболі найважливішим показником завжди залишається стабільність. цінна лише тоді, коли вона вирішальна. Адже в довгій турнірній дистанції стабільність завжди важливіша за окремі спалахи. Як то кажуть, краще вісім перемог по 1:0, ніж одна – 8:0.
Попереду на «Сокіл» чекає серйозне випробування – поєдинок проти одного з претендентів на чемпіонство, столичного «Титана». І якщо команда продемонструє той самий настрій, ту саму агресію та жагу до перемоги, які ми побачили у матчі з «Юр’євом», то зупинити її буде надзвичайно складно. Саме такої команди, стабільної, цілеспрямованої та голодної до перемог, і прагне «Сокіл».
Після прикрого фіаско у фіналі Меморіалу Чанових «Сокіл» вийшов на матч проти «Юр’єва» із максимальним налаштуванням. Цю гру наша команда просто не могла програти. Тим паче, у день народження клубу. Занадто великою була жага довести, що невдача у фіналі Чанових – лише прикра випадковість, які у футболі хоч і нечасто, але, на превеликий жаль, трапляються.
І «Сокіл» виграв: впевнено, яскраво та результативно. Перемога стала чудовим подарунком і для клубу, і для всіх його вболівальників.
Віддамо належне й супернику. ФК «Юр’їв» бився гідно, не зупинявся до останніх хвилин, однак цього дня «Сокіл» було не спинити.
Початок матчу вийшов по-справжньому вибуховим. Уже на 2-й хвилині Денис Балацький потужним і точним ударом здалеку відкрив рахунок. Щоправда, перевага тривала недовго. На 6-й хвилині після подачі з кутового м’яч опинився у сітці воріт «Сокола». Формально гол було записано на гравця «Юр’єва» Ординського, хоча м’яч зрізав у власні ворота Артем Пустовіт.
Втім, господарів це не збило з ритму. Уже за хвилину Данило Гуральський знову вивів «Сокіл» уперед. А на 10-й хвилині він відзначився ще раз, реалізувавши пенальті, призначений за фол проти Івана Мельниченка, якого зупинили лише ціною порушення у штрафному майданчику.
На 21-й хвилині Мельниченко ще раз допоміг команді взяти ворота суперника: його навіс із лівого флангу на дальню стійку замкнув Віталій Ємельянов. А перед самою перервою Артем Пустовіт повністю реабілітувався за прикрий автогол, ефектно забивши головою у найкращих традиціях свого батька – Олександра Пустовіта.
5:1 уже після першого тайму – перевага, яку відіграти майже нереально. Фактично долю матчу було вирішено ще до перерви.
Однак «Юр’їв» не знітився і провів другий тайм дуже гідно. Гості не опустили рук, продовжували боротися, грали на характері й навіть зуміли скоротити відставання на 55-й хвилині. Згодом вони ще раз відправили м’яч у сітку, але взяття воріт було скасоване через офсайд.
Остаточну крапку в матчі поставив Дмитро Васильєв. На 83-й хвилині після передачі Данила Гуральського капітан «Сокола» вийшов сам на сам із воротарем і холоднокровно реалізував свій момент – 6:2.
Матч вийшов видовищним, багатим на голи й позитивні емоції. Проте у футболі найважливішим показником завжди залишається стабільність. цінна лише тоді, коли вона вирішальна. Адже в довгій турнірній дистанції стабільність завжди важливіша за окремі спалахи. Як то кажуть, краще вісім перемог по 1:0, ніж одна – 8:0.
Попереду на «Сокіл» чекає серйозне випробування – поєдинок проти одного з претендентів на чемпіонство, столичного «Титана». І якщо команда продемонструє той самий настрій, ту саму агресію та жагу до перемоги, які ми побачили у матчі з «Юр’євом», то зупинити її буде надзвичайно складно. Саме такої команди, стабільної, цілеспрямованої та голодної до перемог, і прагне «Сокіл».
