Центральний матч туру не тільки викликав підвищений інтерес шанувальників районного футболу на трибунах «Шкільного» (до речі, «Мрія» та «Сокіл» люб’язно порозумілися між собою, щоб провести цю гру на затишному та комфортному стадіоні з натуральною травою, за що обом командам респект), а й повністю виправдав свій статус за якістю гри, видовищним сюжетом та відмінною футбольною аурою. Обидві команди продемонстрували футбол високого гатунку та подарували всім нам щирі емоції і пристрасті, на які здатні лише аматори. Для «Сокола» ця гра мала не тільки принциповий характер, адже на його статус гранда Бучанської ліги наразі «намалювалося» кілька претендентів, серед яких і «Мрія». Крім того, після вильоту «соколят» з районного кубка та невдачі в Меморіалі Чанових подейкують, що захиталося крісло під незмінним головним тренером рубежівців Олегом Самченком, і для «Алекса Фергюсона» районного футболу було питанням честі перемогти в цьому лобовому протистоянні з конкурентами і залишити «Сокіл» на чолі турнірної таблиці чемпіонату Бучанщини. Перший тайм пройшов за обопільних атак, але насправді гострих моментів було обмаль. В одному з моментів «Мрія» претендувала на пенальті за гру рукою когось із захисників «Сокола» в своєму карному майданчику, але рефері Скрипник порушення правил не побачив. В складі рубежівців кращими на полі були ветерани Ємельянов, Фурсенко та Пустовіт, особливо перший протягом всього матчу виступав рушійною силою чи не всіх атак «соколят», виконував стандарти, корисно діяв у захисті. Під завісу тайму зразкова контратака «Мрії» завершилася ударом Маркитана в стійку, але всюдисущий Владислав Жавко першим встиг на добивання – 1:0. В цьому моменті ще й травмувався іменинник – голкіпер «Сокола» Олександр Байдюк, який невдало впав і відчув дискомфорт в спині. Справжня круговерть розпочалася в другому таймі. І темп задала саме «Мрія». В перші двадцять хвилин після відпочинку підопічні Юрія Яковчука грали натхненно і повністю переважали фаворитів. Неймовірний удар в поперечину від Волошина, стійка після триходівки Маркитан – Шиманець – Яриш, кілька «сейвів» Дмитра Яковенка. Натомість, гол влетів у ворота «мрійників». Рефері угледів гру рукою у когось із оборонців номінальних господарів, і Дмитро Васильєв чітко, хоча й з другої спроби (хтось із гравців «Сокола» до удару забіг у карний майданчик), зрівняв рахунок – 1:1.  Тим не менше, невдовзі «Мрія» знову вийшла вперед: Яриш прострілив з правого флангу, а Кирило Маркитан впевнено замкнув на дальній стійці. Після цього гра пішла на зустрічних курсах, а це так подобається глядачам. У взаємному обміну фехтувальними уколами удача посміхнулася «Соколу». «Мрія» свої моменти не реалізувала, натомість «суперсаб» рубежівців Ігор Байдалук пробив з середньої дистанції і не без посмішки фортуни рахунок зрівняв – після серії рикошетів м’яч дезорієнтував Шайду і влетів у протилежний від стрибка воротаря кут. А потім сказав своє слово Ємельянов. Але для ветерана все зробив Дмитро Васильєв. «Білий» буквально «вигриз» м’яча в центрі поля, в жорсткому протиборстві з суперником, і кинув у прорив Ємельянова. Той з певною  підозрою на офсайд («лайнсмен» Воробйов прапорця не підняв, отже, все було в рамках правил) вибіг віч-на-віч з голкіпером Шайдою, ефектним фінтом прибрав його і вразив уже порожні ворота! Завершальний штурм «Мрії» тримав стадіон в напрузі до останніх секунд. Чого варті лише п’ять  поспіль кутових у ефектному виконанні Василя Лавренюка. Одинадцятий номер «Мрії» крутив такі «сухі листи», яким би позаздрив і сам Лобановський, але забити у ворота «Сокола» рятівний гол не вдалося. Останнім акордом став удар Воротинцева головою у протиборстві з голкіпером Яковенком. Форвард виграв верхову дуель, але пробив вище. 3:2 – важка, надзвичайно емоційна перемога «Сокола». Варто відзначити надзвичайно круту атмосферу матчу на стадіоні «Шкільний», яку створювали не тільки футболісти, але й вболівальники обох команд та прояви «чесної гри» і високої культури вболівальницької естетики, особливо з боку фанатського сектору «Мрії», який, як завжди очолював Микола Васильков. Гучна колективна подяка за гру команді суперників після програного матчу дорогого коштує. Це приклад, який варто наслідувати. «Сокіл» після двох турів очолив турнірну таблицю перегонів у вищій лізі.