Фіналісти вийшли на чудовий газон стадіону «Ювілейний» в різному настрої. «Беркут-Легіон», останній в ситуативній вищоліговій таблиці, залишився без двох стрижневих виконавців — дискваліфікованого дриблера Щериці та надійного руйнівника без страху та докору Трасковського. «Сокіл», навпаки, задіяв усіх основних гравців. Не дивно, що саме фаворит задав ігровий тон, одразу заволодів ініціативою, акумулював події на чужій половині поля і навіть створив кілька загроз у володіннях номінальних гостей. Однак ні Байдалук, ні Сухенко, ні Паламарчук очікуваного зиску з того не мали.

Броварські футболісти натомість усіляко спрощували гру, діяли вельми обережно, навіть не пробуючи великими силами переходити на чужу територію. На жаль, обом командам відчутно бракувало справжньої гостроти, зате в їх діях було насправді багато браку.

Якоїсь миті здалося, що «Беркут-Легіон» заколисав повільною манерою й опонента: чинний кубковий переможець наче підлаштувався під неквапливі дії підопічних Володимира Мельника і також знизив активність. Але ближче до середини другого тайму «Сокіл» ефективно задіяв фланги, почастішали простріли та навіси до володінь Степанцова, а з ними почали виникати й по-справжньому гострі моменти. Спочатку воротар броварської команди збив Васильєва, який устиг першим на добивання після пострілу Коби зі штрафного. Однак потерпілий, виконуючи пенальті,у рамку не влучив. І все-таки за кілька хвилин Хурулоходжаєв, якому саме сьогодні виповнилося 22 роки, гостро прострілив з правого флангу і Коба, виявившись найкмітливішим у веремії після кількох рикошетів, розстріляв ціль.

Усі спроби «Беркута-Легіона», організовані, як правило, Мар’євичем, успіху не досягли, причому тільки в одному моменті Толебаєву довелося продемонструвати свої найкращі якості. А «Сокіл» міг і подвоїти результат…